?

Log in

No account? Create an account

Новий блог

Мої любі віддані друзі та таємні відвідувачі! Вважаю, що цей жж віджив своє. Зустрічайте мої нові думки та твори на https://medium.com/@Anastasiya_Pika

Dashing 90's (updated version). Part 2

Початок посту, де я розповідаю про дитячу моду, спорт і солодощі, можна знайти тут: http://udod-absurda.livejournal.com/89107.html
Іграшки і дозвілля
Як і всі дівчатка, я дуже любила ляльок. Першою була вітчизняна Катя, яка могла ходити (на фото), потім Інна, яка швидко облисіла, потім гарнюща Сінді від мами.
Read more...Collapse )

Dashing 90's (updated version). Part 1

Нещодавно я писала пост ностальгії про своє дитинство 90-х, але от нещодавно з'їздила до бабусі, і виявила, що вона зберегла абсолютно всі мої дитячі колекції. Це дало мені змогу оновити цей пост, доповнивши його власними фотографіями, а не з інету.
90-рокі були справді ненормальними для всіх мешканців колишніх країн СРСР. Одна половина людей, що ще не звикла до падіння "залізної завіси", хапала все нове: заряджала воду, пила юппі і виїжджала за кордон, інша ж продовжувала ходити на комуністичні паради, їсти ліверну ковбасу і працювати на заводах. По-моєму, весь екшн того, що відбувалося в ці часи, відображає цей випуск новин 1991-го року:


Проте для мене 90-ті були найпрекраснішим і найнормальнішим періодом: на них припало моє дитинство.
Я народилася в Києві у 1989-му, у сім'ї нещодавніх випускників КПІ, перших програмістів. Шосткинський завод хімічних реактивів спокусив моїх батьків запрошенням на високооплачувану роботу на сучасних комп'ютерах, з обов'язковою видачею квартири, тому ми переїхали на Батьківщину дідуся.
Мої батьки були доволі прогресивними людьми, з безліччю екстравагантних знайомих, в той час як бабуся і дідусь "застрягли" в совку. В результаті обидві форми виховання і викарбували мій характер: пробувати все нове, але не забувати про традиції. Моїм ностальгічним спогадам про предмети, що були поряд все дитинство, і буде присвячений цей пост.
Одяг
Почну я, мабуть, з одягу. Мама завжди намагалася одягти мене у все найкраще, і колись навіть вистояла довжелезну чергу у київському магазині, накупивши дитячого одягу на кілька років вперед. Щоправда вона не врахувала мінливості моди. У п'ять я не хотіла одягати рожеву гофровану спідницю, я мріяла про сукню з русалонькою Аріель і кросівки, що світяться. На перше мама грошей нашкребла, а от кросівки довелося позичати у когось з друзів. Щастю не було кінця, кросівки  миготіли і верещали, проте батарейки сіли через тиждень (на фото вони ж). Весь інший час я, в основному, надавала перевагу яскравим спортивним костюмчикам, які дядя привозив з Угорщини.
Read more...Collapse )

91-й

​Моя молодість застрягла десь у потязі між Києвом і Львовом, на дні недопитої пляшки з червоним сухим, у навмисне незданих цупких рушниках під подушкою, неоплачених залізничних стаканах з чаєм, прокурених кольорових шаликах, різкому ранковому крику провідниці з короткою стрижкою і сильним західнянським акцентом, заіржавілих фляшках коньяку, одвічних джинсах, фенічках і кульчиках, безкінечних поцілунках впереміш із філософствуванням і декламуванням віршів у тамбурі, затяжці травки у смердючому туалеті, круглій коробчці з-під нюхального тютюну, прокуреній до гіркоти люльці, крисах картатого капелюха, маленькому пакеті з чорним українським хлібом і дешевими намазками, куплетах The Doors і Creedence під губну гармонію і дримбу в купе споєного провідника, сторінках пожовклих записників, загублених по всім кишеням наплічника, цитатах Ніцше, Камю, Керуака і Фрейда впереміш, безкінечних діалогах з незнайомцями - приємними і не надто, а також розсипаному коридором цукрі, доріжкою якого я йду, намагаючись знайти вихід з вагону. Проте, зачувши хрускіт, ти вибігаєш слідом і тягнеш мене за руку назад, до купе.
Моя молодість застрягла десь у потязі між Києвом і Львовом, і безкінечно там їздить, ніколи не добираючись до пункту призначення і не вертаючись назад. Їй не перешкоджають війни, потопи, зміни мап і кордонів, а також смерті всіх провідниць укупі з машиністами. Зупинити її можна тільки відмінівши 91-й потяг, проте цей маршрут і досі всіх влаштовує.




Як добре пам'ятають читачі мого блогу і друзі, минулого літа ми з хлопцем ледь не залишилися назавжди на острові Ібіца. (Може воно б і не так погано, якби на кінець відпочинку лишалося трохи грошей, ахах). Компанія Vueling відмовилася саджати нас на рейс до Барселони, заявивши, що нас на ньому немає. Як це було - в деталях тут.
Враховуючи те, що тоді нам довелося просити друзів з України купити нові квитки, а також витрати на їжу, транспорт і т.д. протягом 20 годин, на які ми застрягли на острові, я вирішила, що цю історію не можна залишати просто так.
Спочатку я добила компанію anywayanyday, на сайті якої ми придбали квитки. Протягом трьох місяців телефонувала їм, погрожувала судом і пресою. В результаті 17 листопада вони повернули 272 євро - трохи більша сума, ніж ми витратили на два квитка, з врахуванням коливання курсу. Деталі - в попередньому пості.
Але наші витрати в той день становили далеко не 272 євро. По-перше, нові квитки коштували на 67 євро більше. По-друге, на мобільний зв'язок в роумінгу, інтернет, їжу, транспорт і т.д. ми витратили 184 євро. По-третє, в біганині за платним інетом в аеропорту у нас вкрали планшет.
Я прочитала безліч статей про те, що збити з авіакомпанії гроші за пригоди з рейсами неможливо, тому мені стало дійсно цікаво спробувати це зробити.Read more...Collapse )Read more...Collapse )

Не літайте з Vueling

В минулому місяці українські ЗМІ замайоріли радісними заголовками: "Іспанський лоукост Vueling запускає рейси Київ-Рим". Почну з того, що авіакомпанію, найдешевші (акційні!) квитки якої стартують від 130 євро складно назвати лоукостом.

k.jpgRead more...Collapse )

Verano Español. Parte 7. Aventura

Жодна прекрасна подорож не обходиться без пригод. Так сталося і з нашою відпусткою. На жаль, ці пригоди були не надто приємні, проте стали уроком на все життя.Read more...Collapse )
Read more...Collapse )