?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Не Андерсен

Все почалося з дня, коли я побачила цирк. Червоне-синє шатро розбили прямо посеред лісу – так, наче йому там і місце, абсолютно не замислюючись про наслідки. Ну а зрештою, куди у великому місті дівати всіх цих слонів і складати величезні ходулі? Ніхто з пасажирів автобуса не зацікавився яскравими вагончиками і дивними звуками, лише я, на своє нещастя, визирнула з вікна. Дресирувальник якраз вийшов з шатра умитися у вуличному алюмінієвому умивальнику, і чомусь привітно помахав мені рукою. Дивно, - подумала я. Дресирувальник (а сумнівів, що це саме він, бути не могло), махає мені рукою. Може він хоче щось показати?
В автобусі було душно, а ліс вабив зеленою прохолодою і сутінками. Зупинка була нескоро, але я зробила таке нудотне обличчя, що водій зжалівся і загальмував. На диво жваво як на укачану я побігла в сторону шатра. Всередині наметового містечка відбувалося щось дивне – люди в шортах запалювали смолоскипи, неподалік рикав якийсь звір, здається, то була репетиція. Люди зі смолоскипами робили дивні рухи, і говорили незрозумілою мовою, проте нікуди мене не прогнали. Я відчувала себе першокласницею, бо нижня щелепа потроху прямувала вниз, а очі розширювалися. Але як тільки рух всередині спинився, і всі погляди вперіщилися в мене, я схопилась і побігла назад у гущавину. Дивні люди кричали щось услід, і я розуміла, що підгледіла дещо заборонене.
З тих пір цирк переслідував мене постійно – у телефонних дзвінках, творцях муралів і надувних ляльках, рекламуючих прядиво. Люди навколо хлистали батогами і тримали смолоскипи, намагаючись замінити їх на свічки, трощили меблі ребром долоні і сміялись, проте мали лише одну мету: змусити мене виступати.
Проте я не любила награні шоу. Справжні виступи бувають рідко, і завжди випадково. Ти розумієш, що це почалось, коли вмикається музика, а люди стають рядком. Ви випадково опиняєтесь спереду, а потім говорите щось важливе. І розумієте, що люди вперше в житті слухають. Що вони чують, вам невідомо, проте соло розпалюється до багатоголосого хору і потужна поліфонія гримить над містом, скликаючи нових і нових слухачів. Мені здається, що нарешті я вільна і жива, що я зробила щось важливе. Але зранку я знаходжу у весільній сукні риболовецький гачок з мотком ліски, і думаю лише про одне: чи в тому місці рибалив апостол?