?

Log in

Previous Entry | Next Entry

День весілля - урочиста і незабутня мить для будь-якої жінки. Мені пощастило: наш з Андрієм День був просто неймовірним - справжнє весілля мрії. Дуже багато дівчат запитувало, як ми все це організували, скільки витратили часу, де брали ідеї, тому я зрозуміла, що варто написати пост, в якому я дам кілька порад, і застережу тих, хто збирається виходити заміж, від наших помилок при організації свята.


Сценарій
Отже, ви отримали пропозицію руки і серця, і перебуваєте в ейфорії відносно цього факту. В цей момент і деякий час після ніхто не думає про дати весілля, і як це відбуватиметься. В нашому випадку так взагалі - ми знаходилися в Новій Зеландії, і такі речі здавалися занудством. Відповідно, першою ідеєю було піти розписатися у звичайному одязі, а потім побухати з друзями в ресторані. Як я потім дізналася, через це проходять майже всі пари. З точки зору психології це нормально і навіть правильно. Для чого якісь урочистості, якщо ви просто любите одне одного і хочете бути разом? Проте порада номер один: реально оцінюйте свої можливості. Якщо у вас немає дружної сім'ї, яка захоче вас привітати, і ви не любителі гулянок - це нормальний варіант. Проте не відмовляйтеся від святкування просто через те, що ніколи не бачили позитивних прикладів. Ви завжди можете організувати весілля своєї мрії - варто лише проявити фантазію.

Отже зрештою ми прийняли наступне рішення: святкування з родичами і друзями варто розділити, вінчання провести окремо, плюс зробити в ці дні щось особливе, лише для нас двох. Вийшов такий сценарій: в суботу зранку - розпис у РАЦС, потім святкуваннями з рідними і найближчими друзями у ресторані, ввечері - політ удвох на повітряній кулі. На наступний день, в неділю, вечірня гулянка з друзями на даху. Вінчання - через три тижні, з подальшим святкуванням на природі. І хоча в результаті наше весілля було трохи розтягнутим, виявилося, що ця схема дійсно ідеальна, тому я рекомендую її всім. Поясню.
Як би ви не хотіли, нормально розслабитися в присутності родичів не вийде, тому розділення святкувань на сімейне і дружнє має безліч плюсів. Проводячи свято для людей старшого віку, можна порадувати їх і вшанувати всі можливі традиції. Бо навіть якщо родичі намагатимуться, навряд зможуть розділити у повній мірі радощі сучасних весіль, відповідно - елемент засудження у найсвітліший день. На жаль чи на щастя, у нас все ж ортодоксальна країна. Дружнє ж святкування можна зробити у дусі європейських, британських, буддистських, яких завгодно весіль, робити на них різноманітні шаленства чи чудернацькі вчинки, оскільки друзі підтримають вас у будь-якому випадку, і веселитимуться де і як завгодно. Вінчання ж - доволі інтимний момент, і на нього варто запрошувати лише найближчих, а ще краще - віруючих людей, які розумітимуть, що відбувається, і не нанесуть під церкву шампанського з кульками. Розділення ж цих святкувань на окремі дні дозволить вам зекономити сили і натхнення: все ж одруження доволі виснажливий процес, особливо для нареченої.

Стосовно дат весілля і того, скільки має минути часу від пропозиції до дня одруження, порад не даватиму. Я, наприклад, дуже хотіла, щоб весілля було влітку, тому кінець червня був ідеальним варіантом, і ми орієнтувалися на це, а не на якісь періоди заручин. Переваги літнього весілля, як на мене, очевидні: більше можливостей для організації (наприклад, на кулі ми б взимку не політали, і на відкритому майданчику даху застілля не влаштували), а нареченій не потрібно купувати додаткові дорогі аксесуари типу напівшубка чи високих чобіт. Проте всі люблять різні пори року, тому якщо сніг і шуби - це для вас романтично, то я думаю, що і варіанти розваг типу катання з гостями на льоду або святкування на гірськолижному курорті ви теж без проблем вигадаєте.
В цілому на підготовку до весілля у нас пішло приблизно коло двох з половиною місяців, і в принципі, цього цілком достатньо для організації, звісно ж, якщо ви заб'єте на роботу, як це зробила я :) Можливо саме це, а також рішення Андрія не економити, і стало основним секретом успіху всього весілля.
Вибір сукні
Перше, про що думає жінка після пропозиції - це весільна сукня. І абсолютно правильно, оскільки саме на пошуки неї ви витратите найбільше часу. Раніше я ніколи не цікавилася асортиментами весільних салонів, і не уявляла себе в ролі нареченої, відповідно процес довелося починати з нуля. Як я вже казала, спочатку взагалі не планувала йти під вінець у білому. І вже навіть купила для походу в РАГС синю сукню (в результаті одягла її на дівич-вечір). Але потім я подумала, що варто хоча б спробувати приміряти одну, бо більше такого шансу не буде, і вирушила до першого в своєму житті весільного салону.

Почалися безкінечні пошуки - з подругою і без, в ході яких я відвідала майже всі весільні салони столиці, і повністю зневірилася у тому, що можу знайти сукню, яка мені сподобається. Вся справа була у тому, що в ході риття в інеті мене зачепило плаття у стилі 50-х, довжиною по гомілки, або і вище, а ля Одрі Хепберн у "Кумедному обличчі". До того ж весілля передбачалося активне, і пишний низ або шлейф реально б заважали.



Про те, що такі весільні сукні найпопулярніші у 2016-му році, віщали всі шановані весільні видання. Не зважаючи на це, купити подібну в Києві виявилося неможливим. Її можна було або пошити на замовлення за кордоном з доставкою в Україну, але процес зайняв би більше двох місяців, або купити в салоні довгу і підрізати. Я обрала другий варіант, проте співробітниці весільних салонів всі як змовились, і говорили, що такий фасон візуально вкорочує ноги, і не радили нічого різати. Тоді я вирішила не розповсюджуватись про свої плани, і просто шукати гарну сукню, намірившись зробити з нею що захочу після купівлі.
В ході цих пошуків я зрозуміла, що весільна індустрія в Києві дуже дурнувата. Я знайшла контору, яка у підвалі на Дарниці шила сукні за будь-яким фасоном з китайських матеріалів. Я виявила салон, який підробляв відомі світові бренди, і продав їх навіть за кордоном. Я відвідала всі можливі столичні салони, і зрозуміла, що українці не вміють шити весільні сукні: всі вони або грубі, не з благородних тканин, з величезним мереживом, або вульгарні: з мільйонами бантів, квітів і стразів. Майже всі сукні булі важкі, нагадували звичайну тюль, "кусалися", і обов'язково мали вади: то нитки вилазили, то квітки відпадали. Причому зі сторони це видно не було, те, що сукня неякісна, я розуміла, тільки одягнувшись. Але найгірше було те, що шедеври української легкої промисловості робили дівчат, що приходили на примірку, не принцесами, а матронами чи простачками, незалежно від типу фігури. Я сподіваюся, що наші фабрики і кравчині ще навчаться цьому благородному ремеслу, але принаймні найближчі кілька років застережу вас від купівлі сукні вітчизняного виробника: ви збережете свій час і нерви. Кілька прикладів:



Обслуговування в таких салонах теж жахливе. Загальне негативне ставлення працівниць (чомусь, в основному, незаміжніх), чого варті їх жарти: "А жених ваш знает, что вы замуж собираетесь?" (с), багато суконь при примірці виявляються брудними, на стінах висять таблички "Примірка більш ніж трьох суконь - платно + 100 грн за сукню", часто забороняють фотографуватися без того щоб потім викинути фото в соцмережі з геоміткою в салоні, ніяких чаїв, навіть автоматів з водою не знайдеш. Бувають, звісно виключення типу маленьких салонів з однією тіточкою похилого віку, яка намагається вам догодити, але доволі рідко.
Одним словом, скоро я зрозуміла, що вихід один: не економити, і купувати оригінальну сукню відомого закордонного бренду. Для цього я завчила найвідоміші, і пішла по luxury-салонам в надії знайти щось неординарне. Тут виявилася інша проблема, і це були навіть не ціни. В Україну не завозять оригінальні моделі відомих брендів, а тим паче, вкорочені сукні. Причина: ортодоксальна країна, неординарні і короткі сукні не користуються у нас попитом. Тому, відмовившись від своєї першпочаткової ідеї, я просто вирішила міряти все підряд, в надії, що щось мені таки сподобається. Якість американських, британських, італійських і навіть іспанських суконь була неймовірна. Фасони нарешті почали мені подобатися, постала інша проблема: неспівмістність розмірів. Мені не щастило: те, що в нашому розумінні М, у американців було меншим, і на мене не налазило, їхні ж середні розміри на мені бовтались, тут не могла допомогти жодна кравчиня. Тим не менше, я вже почала отримувати задоволення, оскільки в процесі примірок розуміла що мені личить: відкриті плечі і А-силует, і вже не набирали всі моделі підряд.





Обслуговування у салонах з брендовими сукнями суттєво відрізнялося від побаченого мною раніше. Шампанського ніхто не наливав, на жаль, проте з усім іншим проблем не виникало: уважні співробітниці, чисті сукні, кава-чай, цукерки.
Хочу порадити всім київським нареченим три салони: "Інеса" на Льва Толстого (тут єдиною проблемою може стати величезний конвеєр відвідувачів: салон дуже популярний, і в сезони весіль працівниці працюють одночасно з трьома-чотирма нареченими), Novias на Саксаганського (тут більшість суконь дуже дорогі), і, найкращий, як на мене, весільний салон в Києві: Modena на вул. Горького, де я зрештою і знайшла сукню своєї мрії.
В Modeni мені сподобалося все: уважні і непафосні співробітниці, зручна гардеробна і інтер'єр, індивідуальний підхід (записують лише одну людину на годину), а головне, салон був єдиним в Києві офіційним представником всесвітньо відомого американського бренду Justin Alexander.
В ході примірки мені підійшла сукня Sincerity. Проте зрештою я вирішила, що хочу не білу,а айворі, та і фасон її був занадто класичним, навіть королівським.


А от друга сукня, від Justin Alexander, справила на мене те саме враження, про яке кажуть: "О Боже, це вона!". Сукня була неординарна, асиметрична, кольору айворі, до неї дуже пасувала вуалетка, а низ можна було без проблем різати. До того ж вона мені явно личила.


Знайшовши сукню, я дуже зраділа, як і тому, що в салоні якраз були травневі знижки. Проте найважче було попереду: підгін по фігурі, і пошук аксесуарів, які б під неї підійшли. Але про це - у наступному пості.
А поки що поради з власного досвіду:
1. Не економте, візьміть брендову сукню, в ній ви виглядатимете стильніше. Просто скористайтеся сезоном знижок.
2. Під час примірок пофотографуйтеся: в дзеркалі ви можете бачити одне, а на фотографіях буде видно зовсім інше.
3. Поміряйте якомога більше суконь, в ході цього процесу ви зрозумієте, що вам личить, а що ні.
4. Врахуйте погоду - в жодному разі не беріть дуже пишну сукню з закритим верхом і рукавами на літо.
5. Беріть з собою маму чи подругу, в салоні вам не завжди казатимуть правду.
6. Не шийте сукню на замовлення у невідомих вам особисто кравчинь.
7. Мій чорний список салонів, які я не раджу нікому: Ave Maria, Solo Tu, Bell'Amore.