?

Log in

Previous Entry | Next Entry

91-й

​Моя молодість застрягла десь у потязі між Києвом і Львовом, на дні недопитої пляшки з червоним сухим, у навмисне незданих цупких рушниках під подушкою, неоплачених залізничних стаканах з чаєм, прокурених кольорових шаликах, різкому ранковому крику провідниці з короткою стрижкою і сильним західнянським акцентом, заіржавілих фляшках коньяку, одвічних джинсах, фенічках і кульчиках, безкінечних поцілунках впереміш із філософствуванням і декламуванням віршів у тамбурі, затяжці травки у смердючому туалеті, круглій коробчці з-під нюхального тютюну, прокуреній до гіркоти люльці, крисах картатого капелюха, маленькому пакеті з чорним українським хлібом і дешевими намазками, куплетах The Doors і Creedence під губну гармонію і дримбу в купе споєного провідника, сторінках пожовклих записників, загублених по всім кишеням наплічника, цитатах Ніцше, Камю, Керуака і Фрейда впереміш, безкінечних діалогах з незнайомцями - приємними і не надто, а також розсипаному коридором цукрі, доріжкою якого я йду, намагаючись знайти вихід з вагону. Проте, зачувши хрускіт, ти вибігаєш слідом і тягнеш мене за руку назад, до купе.
Моя молодість застрягла десь у потязі між Києвом і Львовом, і безкінечно там їздить, ніколи не добираючись до пункту призначення і не вертаючись назад. Їй не перешкоджають війни, потопи, зміни мап і кордонів, а також смерті всіх провідниць укупі з машиністами. Зупинити її можна тільки відмінівши 91-й потяг, проте цей маршрут і досі всіх влаштовує.